значок попередження
ВАШ БРАУЗЕР ЗАСТАРІЛИЙ!

Даний сайт використовує новітні технології Інтернету, тому він потребує сучаний, швидкий браузер!
Будь ласка, спробуйте, Firefox або Chrome!

World and China (КНР), 09-10.2011 р. (переклад з китайської мови)

Шановна Людмило Михайлівно. Ваша перша збірка поезій китайською мовою „Подих Китаю” стала улюбленою для великої кількості китайських читачів, відіграє важливу роль у поглибленні культурного обміну між двома країнами. Розкажіть про неї, будь ласка.

1. За надзвичайно короткий час після приїзду до Китаю Ви видали збірку „Подих Китаю”, сповнену глибоких почуттів до китайського народу, історії та культури нашої країни, любові до стародавнього та сучасного Китаю. Як Ви оцінюєте китайську культуру в контексті сучасного розвитку Китаю, всі ті процеси, свідком яких Ви є?

 Л.М. – Перш за все я хочу щиро подякувати видання „Світ-Китай” за інтерес до моєї творчості, а значить і до моєї країни. Велике спасибі за теплі слова на адресу моєї першої книги китайською мовою „Подих Китаю”.

Робота над цією книгою була для мене надзвичайно цікавою і повчальною. Все було вперше – знайомство з Великим Китаєм, його чудовим народом, його могутньою культурою. Я не помилюсь, коли скажу, що культура була, є і буде завжди сонцем кожної нації. Адже саме завдяки культурі відбувається самоідентифікація того чи іншого народу. В культурі завжди діють два начала:  консервативне або історичне, яке, власне, і реалізує зв’язок поколінь, спадковість традицій тощо, і нове, яке створює нові цінності і орієнтоване у майбутнє.

Китай сьогодні – це абсолютно унікальний регіон нашої планети. Тут минуле і майбутнє творять надзвичайно цікавий культурний феномен, рівного якому по силі і значущості сьогодні на землі просто немає. Сьогодні Китай переживає величезний підйом культур усіх національностей, що його населяють. Це можна порівняти з процесом відродження, коли зерна духовності, кинуті у грунт десятки віків тому, не лише проростають сьогодні, а й дають величезний врожай.

2.Ви сказали, що „Подих Китаю” – це перший крок. Сподіваємось, що з’являться й інші твори, пов’язані з Китаєм. Напередодні річниці з дня виходу в світ „Подиху Китаю” дозвольте запитати, які нові  відкриття приніс Вам Китай, розкажіть про свої почуття. Наприклад, про Ваш погляд на Китай та досвід життя в нашій країні, якусь історію з життя в Китаї. Сподіваємось, що за допомогою видання „Світ-Китай” Ви поділитесь своїми враженнями з широким колом читачів. Це стане внеском у справу китайсько-української культурної взаємодії та зміцнення дружби між народами наших країн. Разом з цим Ваш погляд передасть інформацію про китайську культуру всьому світу.

Л.М. – Ви маєте рацію,  „Подих Китаю” – це був, справді, перший крок. А нещодавно вийшла з друку моя нова книга „Мелодії чотирьох сезонів”. Ця книга набагато ліричніше і медитативніша, аніж перша. Вона написана римованим віршем і несе в собі більше особистого, аніж перша. Це книга про чотири сезони року в Китаї, згідно яким розгортається і продовжується життя китайського народу з його поетичними святами, фестивалями, милуванням природою тощо. Та й усе старовиннє китайське мистецтво наскрізь пронизане духом поклоніння і возвеличення природи. „Гори і води”, „птахи і квіти” – самі ці назви напрямків „гохуа”, національного живопису, говорять про повну детермінованість китайського мистецтва в контексті природи, про невід’ємність духовного життя від світу біосу і хлорофілу Відданість китайських митців природі і усьому живому та прекрасному, що її наповнює, була для мене імпульсом не лише для роздумів, але і для власного натхнення. Я спробувала піти цим абсолютно китайським шляхом і зробила для себе безліч потрясаючих відкриттів, найголовніше з яких: природа – наш дім.

Віддавна китайський живопис ототожнювався з поезією. Я зробила спробу творити вірші як маленькі живописні полотна. Мені було надзвичайно цікаво спостерігати за пейзажем у часі і виявилось, що це не лише візуальні враження, але й аромати, і звуки. Тому у мене величезна кількість віршів про цикад, енергія яких для мене залишається великою таємницею. Я буду дуже рада, якщо моя нова книга сподобається читачам. Я її писала з великою любов’ю і до Китаю, і до світу взагалі. Я вже не раз писала і говорила про те, що сучасний Китай, його економічний і культурний розвиток за останні 30 років не може не потрясати людську уяву. Фактично побудовано нову країну і створено нову соціальну формацію китайців. Нічого подібного не було на нашій землі і сумніваюсь, чи колись буде. Ці китайські процеси я не вагаючись називаю дивом, тому що скільки не намагайся пояснити все це логічним шляхом – за допомогою звичайної артикуляції – виходить непереконливо, залишається відчуття загадки, загадки не лише для мене, а й для всього людства. Тому я не буду розповідати якісь історії, а просто запрошую читачів відвідати Китай і побачити все на власні очі.

Недаремно кажуть у нас в Україні „ краще один раз побачити, аніж сто разів почути”. Тільки власні враження  і власний  досвід, власний подив і власний захват можуть наблизити до розуміння сучасного феномену Китаю.  Я хочу ще раз наголосити – жоден прогрес країни не може бути реалізованим без найактивнішої участі в ньому народу, головного будівничого усіх без винятку цивілізацій. Тому найпершу подяку за сучасний Китай, звичайно, заслуговує великий китайський народ, творчий потенціал якого перевищив усі наші сподівання, про що я писала у вірші „China beyond the dreams”. Ми прибули до Китаю у прекрасний час. Час, коли освіта і культура переживають небувале піднесення. Жити сьогодні в Китаї і бачити все це на власні очі – справжнє щастя.

3.Ви – дружина Посла і поетеса. Немов книга, Ви представляєте культуру Вашої країни.  У дні святкування 20-ої річниці незалежності Вашої країни, що також має давню культурну традицію, розкажіть, будь ласка, про образ України в минулому та сьогоденні. Якусь цікаву історію для того, щоб більше китайців дізнались про Україну, про теплі почуття українського народу до Китаю.

Л.М. – Моя доля склалась таким чином, що я подовгу жила в різних країнах – Австрії, Франції, Німеччині, Японії, зараз в Китаї. Одним словом, далеко від Батьківщини. Де б Я не жила, я робила все можливе, щоб Україна стала ближчою і знайомішою людям різних країн  – читала лекції, вела TV програми, друкувала статті і т.д. Я переконана, що для кожної людини її Батьківщина найдорожча і найкраща. Коли я згадую про Україну, я відчуваю неймовірне тепло, адже всім, що я вмію і знаю я зобов’язана і моїм батькам, і багатьом-багатьом українцям, які супроводжували мене на довгій життєвій ниві. Адже українці надзвичайно доброзичливі, працелюбні і миролюбні, гостинні і життєрадісні люди. Вони ніколи не йшли війною на якийсь інший народ, але завжди героїчно обороняли і свою землю, і навіть Європу від загарбників. У нас є старий друг родини Данило Федоряченко. Цього року йому виповнився 91 рік, але він продовжує працювати директором-розпорядником одного з найвідоміших театрів України – драматичного театра імені Івана Франка. У роки молодості йому довелось визволяти Маньчжурію від японських загарбників. Підкреслюю – визволяти, тобто допомагати дружньому китайському народові боротись з ворогами-окупантами. Ці моменти життя назавжди визначили його любов й інтерес до сучасного Китаю, я якому він, на жаль, не побував.

Україна розташована в серці Європи. Ця геополітична ситуація багато в чім визначила її долю. І Захід, і Схід однаково прагнули домінування на цій багатющій і плодородній землі. Але я бачу третій шлях. Це сучасний Китай, з яким Україна стала стратегічним партнером. Перед нашими країнами відкривається надзвичайно перспективний шлях всебічного співробітництва. І я вірю, що цей шлях буде доленосним.

 

Ми також маємо два питання до Посла Ю.В.Костенка.     

Ви з дружиною щодня дуже зайняті, яке у Вас найулюбленіше місце в Пекіні? Історія дружніх зв’язків між Китаєм та Україною  є тривалою, не могли б Ви за допомогою видання „Світ-Китай” поділитися з українцями та китайцями своїми враженнями від Китаю.

Ю.В. – Дійсно, вільного часу у нас небагато, але ми його проводимо в Пекіні з Насолодою, тому що тут є надзвичайно багато  цікавих,  унікальних місць, які Знайомлять з дивовижною історією китайської культури – це і музеї, і театри, і палаци, і храми, і сади. Якщо говорити про наше улюблене місце, то це, безперечно, буде вулиця Люлічан, своєрідний музей під відкритим небом. Ще 13-му столітті при династії Юань, коли, до речі, нинішня територія України входила до складу цієї колосальної імперії, на цій вулиці було побудовано печі для виготовлення глазурованої черепиці, що використовувалась для дахів імператорського палацу Гугун. Пізніше вулиця Люлічан перетворилась на скарбницю витворів прикладного мистецтва – книги, антикваріат, зразки каліграфії, різьблення по каменю та нефриту, ювелірні вироби, гохуа тощо. Тут влаштовувались новорічні ярмарки, тут збиралась пекінська інтелігенція. На початку 80-х років минулого століття уряд Китаю виділив великі кошти на реставрацію цієї вулиці. Тепер вона розподілена на дві частини – східну і західну, які забудовані магазинами в традиційному стилі періоду династії Цин. У західній частині йде торгівля чудовими витворами китайського живопису, стародавніми книгами, зразками каліграфії. Тут можна отримати консультації справжніх майстрів своєї справи. На східній частині вулиці торгують нефритовими, ювелірними виробами, порцеляною тощо. Тут панує атмосфера спокою і гармонії. Часом такі наші прогулянки вулицею Люлічан цікавіші, аніж відвідання деяких музеїв. Але найпривабливіше те, що тут ми постійно поновлюємо нашу колекцію китайського мистецтва. Щодо мого враження від Китаю, то я абсолютно поділяю захват моєї дружини від цієї унікальної країни.

Україна разом з Польщею прийматимуть Евро-2012. Дозвольте запитати, як Ви будете використовувати китайський досвід проведення Олімпіади?

 Ю.В. – Китайська Олімпіада 2008 року перед усіма країнами, що проводять заходи подібного масштабу, поставила нові критерії. Ця Олімпіада була зразком організованості, технічної забезпеченості, високого рівня безпеки. Такий унікальний досвід Україна активно вивчала, чимало наших делегацій відвідало Пекін саме з цією метою. Тому з впевненістю можу говорити, що китайський досвід проведення Олімпіади допоможе нам успішно провести Євро-2012.

завантаження
×