26 лютого 2020 року у Тбілісі у приміщенні Національної Парламентської бібліотеки Грузії відбулась презентація книги поезії, присвяченій Грузії, всесвітньовідомої української поетеси Людмили СКИРДИ «Голоси Сакартвело». Переклав книгу грузинською мовою відомий поет, перекладач і літературознавець грузинського походження, Заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук, професор та дипломат Рауль ЧІЛАЧАВА.
[accordion openfirst=true]
[accordion-item title=”Сценарій презентації” state=closed]
| 18:30 | Завершення зборів гостей заходу.
Запрошені: Спілка письменників Грузії; Інститут Україністики; Викладачі філології та суспільних наук Тбіліського державного університету ім.І.Джавахішвілі; Викладачі філології та суспільних наук Сухумського державного університету м.Тбілісі; Культурна палата Грузії; Представники Тбіліської державної консерваторії ім. В.Сараджішвілі; Представники Національної Парламентської бібліотеки м.Тбілісі; Представники української діаспори; Представники Посольства України в Грузії; Громадськість |
| 18:35-18:40 | Вітальне слово Посла України в Грузії Ігоря ДОЛГОВА
Переклад грузинською здійснює Т.Сидорук |
| 18:40-18:50 | Заслуженого діяча мистецтв України Людмили СКИРДИ «Грузіє, любов моя».
Переклад грузинською здійснює Т.Сидорук |
| 18:50-
18:55 |
Слово професора, академіка, Директора Інституту Україністики Тбіліського Державного університету ім.І.Джавахішвілі Отара БАКАНІДЗЕ
Переклад українською здійснює Н.Нас-кедашвілі |
| 18:55-
19:00 |
Презентація віршів українською мовою у виконанні автора книги Людмили СКИРДИ.
|
| 19:05-19:10 | Вано ЯНТБЕЛІДЗЕ. |
| 19:10-19:30 | Виступи виконавців Тбіліської Державної консерваторії ім.В.Сараджішвілі:
Бадрі Шихiaшвілі з Арією Тараші, оп. “Mtvaris motatseba” О.Тактакішвілі – (“Викрадення Місяця”), фортепіано – Майя Перадзе Гіоргі Маношвілі – з арією царя Георгія М.Баланхівадзе, опр. “Дареджан Цб’єрі” (“Умілий Дареджан”), Фортепіано – Майя Перадзе Ліна Циклаурі – Кето “арія оп.” Кето та Коте ” В.Долідзе, фортепіано – Хатуна Лоладзе |
| 19:30-
19:35 |
Коментарі з залу |
| 19:35-20:00 | «Келих вина» для учасників заходу. |
[/accordion-item]
[accordion-item title=”Виступ Людмили Скирди” state=open]
Екселенції, дорогі друзі,
Вітаю Вас і дякую за те, що ми сьогодні разом. Моя вдячність Національній парламентській бібліотеці за можливість цієї зустрічі. Хочу подякувати нашому Посольству і Послу України в Грузії чудесному пану Ігорю Долгову, архітектору і натхненнику цієї красивої ідеї. Велика честь для мене і цілої України бачити сьогодні патріарха україно-грузинських літературних зв’язків, видатного діяча грузинської культури, який переклав грузинською усю українську класику, академіка пана Отара Баканідзе. Ніколи в житті я не забуду зустріч з народним артистом Грузії паном Вано Янтбелідзе, великим другом України і окрасою культового фільму відомого в усьому світі “У бій йдуть одні старики”. І звичайно сьогодні нам подарують насолоду чудові грузинські музиканти, яким я щиро вдячна. А ще я від усього серця дякую друзям України і моєї доньки, зокрема пану Гелі Безуашвілі, політичному і державному діячеві, за дружню підтримку.
Книга “Голоси Сакартвело” народилась так, як народжуються діти – з великої любові. Вперше я відвідала Грузію у вісімнадцять років. Закохалась у Вашу країну, у Ваш сильний народ, у Вашу могутню культуру. І стан цього першого осяяння триває усе моє життя, Ойкумена якого простягнулась від Атлантичного до Тихого океану.
Мої книги перекладені багатьма мовами світу, зокрема, усіма офіційними мовами ООН. Їх презентації відбувались у Бонні і Парижі, Римі і Афінах, Пекіні і Токіо, Сеулі і Лондоні. Але виходило так, що вірші про Грузію, написані найраніше, ще у 60-х роках, коли просто плеяда геніїв творила Вашу культуру, з багатьма з яких мені довелось бути знайомою, не були перекладені. І це моя провина, провина легкокрилої юності.
Проте, Господь Бог вершить нашими долями на свій розсуд. Восени минулого року на прощальному прийомі Посла Грузії пана Гели Думбадзе, талановитого письменника і художника, я зустрілась з красенем Раулем Чілачава. 50-т років цей талановитий поет і перекладач живе в Україні. Був українським міністром, українським послом і є досі промоутером обох наших літератур. Наш тандем склався блискавично швидко. Книгу було перекладено за місяць, бо це було справжнє натхнення.
Кожен перекладений вірш Рауль друкував у ФБ і фактично цю книгу Грузія вже прочитала. Коменти були чудесні. А за місяць, коли книгу було надруковано в Україні, у грудні моя дочка, співробітниця Ради Європи, на міжнародній конференції у Тбілісі вручила книгу Президенту Грузії пані Саломе Зурабішвілі.
У цій книзі немає жодного вірша, не освяченого Любов’ю. Це пеан для Грузії, це мій захват, це моє зачудування, це магнетизм грузинської землі, це її тепла аура і дивовижна енергетика.
Мене Грузія надихала і надихає завжди. Насмілюсь стверджувати, що в цьому явищі є своя закономірність. Адже наші народи віками перебувають в аурі якоїсь особливої взаємоповаги і притягальності. Мав рацію наш геній Тарас Шевченко, який писав: “Як багато спільного у цього народу з нашим!” Справді, наші народи пережили періоди величного, майже ренесансного розквіту. Вони були не просто регіональними, а історичними лідерами свого часу, коли на чолі їх стояли дивовижні державотворці – Свята Тамара Велика та Ярослав Мудрий. Вони зробили те, що мають робити справжні батьки нації – розвинули економіку, укріпили військо, побудували храми, а головне, укріпили духовні підвалини – мову і культуру. Це були золоті ери нашої державності, але тоді цей високий політ обірвала татаро-монгольська навала. Щось подібне відбувається і сьогодні. Аналогії вражають.
Та ми незнищенні саме тому, що ми є спадкоємцями колосальної енергетики, енергетики духовної, яку наш просвітитель 17-го століття Лазар Баранович назвав “духовним мечем”. І ми його тримаємо напоготові.
З глибоких криз людство завжди виходило саме тому, що існували невичерпні духовні підвалини, які запліднювали народи дивовижною силою: у післячумній Європі – Ренесанс, в Україні періоду Руїни – спалах науки у Могилянській академії і навіть у Китаї після “культурної революції” – процвітання реформаторського духу й нової сили.
І ось ще одне підтвердження незнищенної синергії культури. Вчора ми відвідали Сурамі. Це було вшанування геніальної української поетки Лесі Українки, 149-а річниця з дня її народження.
Усім відомий вислів Лесі про те, що якби вона не була українкою, то хотіла б бути грузинкою. І Господь послав їй Грузію! Я переконана, що десять років, які Леся прожила у Грузії, були найщасливішими і найпродуктивнішими роками її життя. Саме тут вона написала твори, що принесли їй світову славу, саме тут світле кохання осявало її днину, саме тут її душа вирушила у безсмертя.
У світі вже давно існує поняття культурної дипломатії. На мою думку, Лесяоба – це культурна дипломатія найвищої проби. Адже народ, який так тепло і щиро вже протягом майже 60-т років вшановує світоча нашої культури, завжди буде нашим другом і братом. Дякую усім і кожному, хто здійснює цей найвеличніший українсько-грузинський проект.
Ми живемо у надзвичайно цікавому часовому хабі: світ змінюється і змінюється кардинально – айтітехнології, штучний інтелект, клонування живих організмів, альтернативні джерела і т. п. Усе це руйнує стабільність минулого і створює нову гіперреальність. Єдине, що залишається базовим у цьому новому, неймовірному світі – релігія і культура.
Скільки б найкрутіших роботів не запустили у світ, серед них не буде ні Данте, ні Шекспіра, ні Шота Руставелі, ні Тараса Шевченка. Серед них не буде духовних провидців.
Отже, будемо свідомі того, що високі духовні цілі націй реалізуються не у науці, не в економіці, не у політиці. Воно реалізуються тільки в культурі. І наша зустрічі сьогодні, за яку я Вам щиро вдячна – це краплинка саме такого дивовижного океану.
Ось чому я завжди вірила і вірю у щасливе майбуття наших народів, тому що це народи з Богом у серці і піснею у душі.
Людмила Скирда
[/accordion-item]
[accordion-item title=”Відгук Отара Баканідзе”]
Відгук на книгу віршів “Голоси Сакартвело” української поетеси Людмили Скирди
Двомовна книга віршів української поетеси Людмили Скирди «Голоси Сакартвело» – важлива подія епохи, яка має велике значення для української літератури. Творчість Людмили Скирди, її художнє слово дивно виражає бажання поезії та її враження. Автор до кінця слідує за своїм задумом і без зайвого перебільшення робить певні висновки. Її вірші, що увійшли у книгу, охоплюють всі куточки Грузії, сповнені емоцій, і ці поетичні нюанси усюди відчуваються, кожен вірш до кінця говорить все, що треба сказати, без зайвої ефективності чи примусу і справляє сильне враження на читача. Здається, у поетеси гостре око, і скрізь вона бачить деталі, будь то Батумі, Кахеті чи інше, до всіх куточків Грузії досягає її око. Загальне враження, звичайно, мало позитивний вплив на формування її світогляду щодо Грузії та грузинів. Дуже приємно, коли вона згадує відомих грузинських особистостей, напр. Гурама Канкаву, Ніно Ананіашвілі, Софіко Чіаурелі, без зайвого перебільшення характеризує їх та їхні стосунки, тому можу сказати, що це дійсно не порушує межі помірності. Її поетичність дуже ефективна, потужна і скрізь виражена, будь то Грузія або її окремі куточки, і вона робить правильні висновки.
Збірка Людмили Скирди «Голоси Сакартвело» – відмінна позитивна подія в українській літературі, і я вважаю, що це гідний здобуток для української літератури.
Про переклад потрібно говорити окремо. Збірка перекладена відомим українським та грузинським поетом і творцем широкого масштабу Раулем Чилачава. Рауль Чилачава – це не лише блискуча людина, а й незвичайний перекладач, якому вдається проникнути в душу оригіналу і передати її в абсолютній ідентичності, яку він загортає в грузинське облачення. Саме Рауль Чилачава у своїх перекладах надав цим віршам «грузиності». Самі ці переклади, поетичні твори, які представлены з високою художністю, є дуже прийнятними та хорошими для грузинського суспільства.
Ми вітаємо приїзд української поетеси Людмили Скирди до Грузії та бажаємо, щоб ще більше наблизилася до грузинського народу та грузинського світу.
Директор Інституту україністики Тбіліського державного університету імені Іване Джавахішвілі, Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президент Академії літературознавства Грузії, академік
Отар Баканідзе.
[/accordion-item]
[accordion-item title=”Відеорепортаж Першого каналу Грузії”]
[/accordion-item]
[/accordion]
