Захід і схід: Музика гармонії
Кім Сук Вон (К): Шановна пані Людмило, робота по перекладу Ваших віршів корейською мовою, яка тривала майже рік, нарешті завершена і наша бесіда буде своєрідною післямовою до корейського видання Вашої книги „Схід і Захід: музика гармонії”.
Людмила Скирда (Л): Шановний пане Кім, я хочу висловити Вам, як перекладачеві книги і людині, яка зробила надзвичайно багато для взаєморозуміння корейської і української культур, глибоку вдячність за Ваш подвижницький труд, Вашу увагу до української поезії, до моєї скромної творчості.
К.: Ваша книга буде другим виданням українських поетів в Кореї. Перший том класика української літератури і всесвітньознаного поета Тараса Шевченка у моїх перекладах, викликав широкий інтерес у корейських читачів.
Л.: Для мене велика честь представляти сучасну українську поезію в країні, красою якою я щиро захоплююсь і культурою якої я просто зачарована.
К.: Шановна пані Людмило, Ваша творчість складається з двох могутніх світів – Заходу і Сходу. Ви глибокий знавець і європейської культури, (оскільки багато років жили і працювали в різних країнах Європи: Австрії, Франції, Німеччині), прекрасно знаєте витоки – культуру Риму і Греції, але в той самий час відчувається, що після плодотворних років знайомства з культурою Сходу, Азії, Ви стали фаном нашого регіону.
Л.: Справді, початок нового століття в моєму житті співпав з початком нової сторінки життя і творчості. Я мала щасливу можливість вивчати культури Японії, Китаю, Кореї, жити і відвідувати ці країни, подорожувати, знайомитись зі звичаями, традиціями, а головне, з людьми. Схід сьогодні – це головний вектор могутніх і життєтворчих енергій планети, економічні успіхи регіону тому яскраве підтвердження.
К.: Я впевнений, що нашим читачам надзвичайно цікаво дізнатись про Ваші враження від нашої країни.
Л.: Мене просто зачарувала краса корейської природи – особливо мальовничі гори, зелені, пухнасті, якісь дуже теплі і затишні. Корея залишає враження яскравого спалаху святкового салюту – безліч кольорів і квітів, безліч посмішок і музики, безліч привітних і красивих людей, а ще божественна смакота страв знаменитої корейської кухні. Але найголовніше – це глибина традицій, це велика історія і багатюща культура. Згідно традиційної хронології держава Чосон була заснована у 2333 році до нової ери і цей вік не може не викликати щирої поваги! Мене, як письменницю, завжди цікавив момент книгодрукування в тій чи іншій країні. Оскільки саме з процесом книгодрукування найчастіше пов’язані підйоми у духовному житті нації. Так ось, зародження книгодрукування в Кореї припадає на початок 8 століття, саме тоді було видано буддійський сувій „Чисте світло Дхарані-сутри”. В той час, як Гуттенберг видав свою славетну „Біблію” лише у 1455 році. Це красномовний факт. К.: Пані Людмило, Ви прекрасно знаєте західний світ, західну цивілізацію. Чи відрізняється Захід і Схід? І що між ними спільного?
Л.: Шановний пане Кіме, мабуть важко знайти більш складне питання для висвітлення в межах короткої бесіди. Але я все-таки спробую на нього відповісти. Я абсолютно переконана, що на складних шляхах становлення людської духовності завжди існувало взаємне тяжіння Заходу і Сходу. І сьогодні існує потреба цього великого синтезу, я б сказала, багатого в чому рятівного.
К.: Чи не могли б Ви надати приклад, що проілюструє Вашу тезу.
Л.: Звичайно. Ця проблема безперечно знаходилась у фокусі, скажімо, елліністичної культури. Диво Древньої Греції просто було б неможливе поза притоком тисячолітніх знань з Єгипту та Індії. Афіни віддали свою духовну могуть західному світу, запліднили його, забезпечили логіку його розвитку.
К.: Таким чином, те, що ми називаємо вершиною західної культури, по суті, своєрідний конгломерат впливів?
Л.: Безперечно. Подібна ситуація мала місце і у випадку другого по значенню культурному явища західного світу. Я маю на увазі, Римську імперію і становлення Християнства.
К.: Справді, жодна велика релігія не народилась в Європі. Всі вони азійського походження.
Л.: Якщо виходити з цього аспекту проблеми, то можна констатувати явище просто таки могутнього азійського пресінгу не лише на Європу, але й і на увесь світ. К.: А як всі ці конфігурації співживуть у Вашій душі? У мене склалося враження, що Ваші вірші, присвячені Заходу і присвячені Сходу, являють собою і стилістично, і тематично абсолютно різні масиви. „Західні” вірші написані традиційними класичними розмірами, римовані і т.п. „Східні” – абсолютно вільні, легкі, лаконічні.
Л.: Ви маєте рацію. Вірші писалися в різний час, в різних країнах, можна сказати, не схожими авторами, тому що все і всі з часом міняються, але є в них щось спільне, що здивувало навіть мене саму, і стало очевидним тільки після мого знайомства з культурами Сходу. Виявилось, що протягом усього мого життя головною темою моєї творчості була Краса у всіх її проявах. Мене і здивував, і втішив цей незаперечний факт.
К.: О, так. Я звернув увагу на це і подумав – пані Скирда – це східна людина в контексті західної поезії. Стільки світла, стільки спокою, стільки гармонії у Вашій поезії!
Л.: Спасибі за добрі слова. Ви сказали „спокою” і я раптом усвідомила один суттєвий момент в розвитку східної і західної поезії. Після Греції і Риму західна поезія ніколи не знала золотих епох пролонгованого миру і спокою. Не було в Європі чотирьохсот років Хейянського або Танського періодів. Не було періодів концентрації того чи іншого національного духу у витончених духовних сферах. В Європі багато чудових поетів, але поезія ніколи не була Королевою. П’ять тисяч авторів „Маньйосю” переконують в цьому.
К.: Ви хочете сказати, що для розвитку поезії гармонії потрібні гармонійні умови?
Л.: Безумовно. Тільки зараз я всією своєю сутністю зрозуміла те, у що завжди інтуїтивно вірила: предмет поезії – це краса. Що може бути прекраснішим за „чотирьох добродіїв” – квітів сливи, цвіту орхідеї, світла хризантем і енергії бамбука. На всі віки, на всі часи, на всі покоління.
К.: У Вас навіть є про це вірш „Квіти і птахи чотирьох сезонів”.
Л.: Так, я не сприймаю так звану соціальну поезію, поезію хворої свідомості, поезію далеку від гармонії. Мені здається, вона просто непотрібна людині. Треба жити у ритмі Природи, любити її, обожнювати, черпати в ній і сили, і натхнення. Адже все створене Богом – прекрасне!
К.: Іншими словами, треба вміти концентрувати свою увагу і свої емоції довколатого, що безсмертне.
Л.: Ви цілком слушно конкретизували мою думку. Це особливо відчуваєш, коли читаєш корі кає або січжо.
К.: Ваша книга називається „Схід і Захід: музика гармонії”. Що Ви хотіли сказати цією назвою?
Л.: Перш за все, що я не прибічник односторонності. Екстровертний Захід та інтровертний Схід не є опозиційними. Тільки у стані рухливої рівноваги, рухливої гармонії, ніби переливаючись один в одний, вірячи у процес самоорганізації, у закони Всесвіту, ці два світи, два космоси зможуть плодотворно існувати.
К.: Чи не здається Вам, що Схід і Захід мають різне ставлення до фундаментальних цінностей, а саме, до традицій? Цей момент ніби ускладнює взаєморозуміння, на мою думку.
Л.: Я не знаю більш благодатного грунту для формування і суспільної, і індивідуальної свідомості, ніж грунт вікових традицій, грунт Сходу. Коли нове ніколи не заперечує старе, а ніби дає йому нове життя, новий шанс. Типово західний принцип „руйнування до основ”, що торкається буквально усіх сфер людської діяльності, не має нічого спільного зі східним толерантним менталітетом. Але, на мою думку, саме цей момент і може бути істотним імпульсом тяжіння Заходу до Сходу у пошуках своєрідної компенсації.
К.: Шановна пані Людмило, не можу не задати Вам традиційне питання про Ваші творчі плани. За останні роки у Вас вийшло три книги в Японії, зараз – у Кореї. На які мови будуть перекладені Ваші вірші в найближчому майбутньому?
Л.: Недавно вийшла моя книга англійською мовою, чому я надзвичайно рада. Готові до видання книги італійською, арабською, узбецькою та російською мовами. В планах видання в Словаччині і Норвегії.
К.: Шановна пані Людмило, я думаю, що Ви реальний претендент на Нобелівську премію, отримати яку я Вам щиро бажаю. А що Ви побажаєте Вашим корейським читачам?
Л.: Перш за все, я б хотіла подякувати Послу Республіки Корея пану Хо Сун Чьолу за чудову передмову до моєї книги, за його невтолиму енергію справжнього інтелектуала і патріота, всім корейським друзям, що брали участь у виданні цієї книги. Від усієї душі бажаю, аби програма Президента Кореї пана Лі Мен Бака „747” якнайшвидше була реалізована, а працелюбному і красивому корейському народові я бажаю процвітання і перемог на цьому шляху.
