Тарас Кузьмич: Культурна дипломатія від Людмили Скирди

Дорогі друзі, я маю честь представити унікальний проект культурної дипломатії, який безперечно стане яскравим явищем українського літературно-дипломатичного життя. Йдеться про книги відомої української поетеси Людмили Скирди, видані у Китаї – “Подих Китаю”, “Мелодії чотирьох сезонів”, “Голоси Піднебесної” та альбом “Натхненний вірш, чаруюча картина”. Ці книги, видані китайською, досі не опубліковані в Україні українською. І ми вирішили надолужити цю прогалину.

А почалося все у далекому 2009 році. Чоловіка Людмили Скирди, видатного українського дипломата пана Юрія Костенка, було призначено Надзвичайним і Повноважним Послом України до КНР. І тут починається дивовижне. Країна настільки захоплює поетесу, що, здавалось би, давно і назавжди усталений триб життя, блискавично змінюється. Робочий день триває десять-дванадцять годин, сон – п’ять-шість від сили. Енергетика розвою Китаю примушує жити у новому, шаленому темпі. Адже хочеться охопити те, що охопити неможливо – історію і культуру, літературу і мистецтво, політику і географію, філософію і астрологію, минуле і сучасне.

Безперечно, для української поетеси китайська цивілізація була вкрай екзотичною. Вона вражала своєю креативністю, багатством, могутністю і незнищенністю. Для того, аби здобути знання, потрібно було пірнути у ці глибини. І українській поетесі це вдалося. Вже у першій книзі “Подих Китаю” яскраво продивляється діалектична єдність минулого і сучасного, найхарактерніша єдність китайського буття. Улюблені поети Ду Фу, Лі Бо, Бо Цзюй І, безсмертний Конфуцій, славетні українці Китаю – Дмитро Хорват, Григорій Кулішенко, творець всесвітньої мережі “Алібаба” – Джек Ма, чудесні прогулянки Пекіном і відкриття, відкриття, відкриття.

Треба сказати, що поетесі щасливо всміхнулися зорі – з’явився перекладач, відомий літератор і художник Гао Ман, автор перекладів Шевченка і Франка, прози Гончара тощо. До речі, ще й автор одного з найкращих, на думку поетеси, портрета Тараса Шевченка, який експонується у Державному музеї літератури Китаю. Так от, Гао Ман у своїй статті, присвяченій зустрічі з нашою поетесою і надрукованій у головній газеті Китаю “Женьмінь жибао” (наклад – 20 млн.), пише: “Читаючи твори Людмили Скирди, я зіткнувся з певним їх нерозумінням, оскільки вони абсолютно модерні, а манера виразу, іноземна лексика, передача змісту, ритм – усе не схоже на поезію традиційну. Я спробував перекласти кілька віршів, не одразу усвідомлюючи їхню нову методику та концептуальний зміст. Але згодом сучасна мова творів глибоко захопила мене, поступово викликала нездоланний інтерес, зачарувала. Я з радістю зрозумів, що поетеса має величезні знання і про давній, і про сучасний Китай, а всі свої почуття і нові враження виносить на рівень цікавої філософії…

Те, що вона оспівує – це творення, це щастя, це вічність, це краса… Я глибоко переконаний, що у давньому і, одночасно, новітньому Китаї працелюбний і мудрий китайський народ надасть цій талановитій українській поетесі можливість пізнати новий світ, надихне її на написання нових і нових віршів, що сприятимуть зміцненню дружби та взаєморозуміння між українським та китайським народами”.

Ця стаття була передрукована ЗМІ, мережами і т. п. Словом, фантастичний піар української авторки. Почався справжній інформаційний обвал, який тривав до останнього дня перебування Людмили Скирди у Китаї. Вона стала популярною поетесою у двохмільярдній країні. Навряд чи подібна дивовижна історія повториться колись і десь. Скоріше за все Людмилі Скирді судилося стати героїнею безпрецедентної сторінки української культури.

У своїх інтерв’ю і численних статтях пані Скирда постійно наголошує на важливості духовного досвіду у формуванні і нації, і держави. Так, у журналі “Зовнішні справи” вона підкреслювала: “Я переконана, що в контексті наших відносин з Китаєм культура важить не менше, аніж економіка. Притім я маю на увазі не так звані культурні обміни – вони були, є та будуть. Я мрію про вивчення китайського менеджменту опікування культурою (не керівництва, а саме опікування), механізмів її фінансування, підготовки кадрів і т. ін. У Китаї, скажімо, не існує жодної глобальної корпорації, яка б не вкладала колосальні кошти у розвиток культури. От і моя книга видана за підтримки всесвітньо відомої корпорації “Хуавей”. Важко собі уявити, які величезні можливості культурного співробітництва в наших обох країнах і яка радість відкриття незнаного очікує і на китайців, і на українців”.

Справді, Китай щиро відгукнувся на “привіт” з України. Презентації “Подиху Китаю” вражають своїми масштабами. Перша з них відбулась у Китайському народному товаристві дружби з закордоном на чолі з відомим поетом і державним діячем Чен Хаосу. Представляти свою книгу в одній з найпотужніших громадських організацій, що налічує сотні мільйонів членів, було дійсно почесно. Тим більше, що Чен Хаосу дав надзвичайно високу оцінку творчості поетеси: “Я щиро дякую Людмилі Скирді за красиву і важливу роботу заради ствердження довіри та розуміння українським народом Китаю… Її робота – це плідне новаторство у сфері східноєвропейських країн та Китаю, і вона має величезне значення для поглиблення розвитку дружніх зв’язків з усією Східною Європою”. Закінчив він свою промову чудовим віршем “Сила України”:

Навіть не побувавши в Україні,

Можна уявити собі цю родючу землю щастя.

А відвідавши ці, вкриті небесною блакиттю

золоті лани,

Напевно, одразу п’янієш від сердечного тепла

дружнього народу.

Тихо пливуть води Дніпра,

Повільно оповідаючи історію героїв минулого.

Безсмертна Золота Брама та сучасні помники –

Славетні свідки перемог

Миролюбного народу у війнах.

Величні мудрі собори…

Слов’янська цивілізація саме звідси почала

свій поступ.

Традиція боротьби за свободу,

Втілена у кипінні пристрастей козаків,

Розквітла на теренах східноєвропейських рівнин.

З честю відчуваю животворчу силу України.

З теплом дарую вірш славетній столиці – Києву.

Весь світ та на Сході Китай

Вітають Вас!

А далі книга зажила своїм життям. Ось як розповідає сама поетеса про презентацію книги в одному з університетів Китаю, де навчається більше п’ятидесяти тисяч студентів (м. Чжецзянь): “Це була така красива акція, що інакше як святом дружби і поезії назвати її не можна. Урочиста частина, доповідь ректора університету У Фенміня, виступ посла Чжан Сяо, моє слово, концерт за участю великого хору, що виконував українські пісні, а ще балет, народні інструменти, оперні арії, читання моїх віршів. Сцена була декорована 8-ма ілюстраціями до книги відомим художником Лі І. А ще автографи, світлини, інтерв’ю, знайомства, і, головне – відчуття щирої поваги до України”. Так, найбільша країна планети не просто привітала українську поетесу, а й огорнула своїм теплом!

Наступна книга “Мелодії чотирьох сезонів” була не лише перекладена, а й проілюстрована Гао Маном. 150 витончених мініатюр – це справді поетичний альбом, якому просто немає ціни, враховуючи постать видатного діяча культури й літератури Китаю. Дійсно, Китай уміє радувати й дивувати, головне, цінувати творчість, талант, прекрасне. Людмила Скирда писала: “Мандруючи Китаєм, я не втомлююсь захоплюватися чудовими, небаченої краси пейзажами і ландшафтами, ріками і горами, парками і озерами, садами і долинами. Вся ця краса була, якщо можна так висловитись, моїм співавтором і розповіла мені про Китай більше, аніж будь-який філософський трактат. Кожного разу, коли я проходжу по розписаній квітами і метеликами галереї, або коли стою у мережаному павільйоні над гладдю озера, я думаю про людей, що так любили природу і разом з нею творили цю красу, вже рукотворну”. Треба наголосити, що особливої динаміки книзі надала передмова славетного Чен Хаосу. Вона правила за своєрідний код допуску до найпопулярніших медіа і її, як кажуть, розібрали на цитати. Відтак, слово Україна почало звучати врази частіше, аніж донедавна. Як тут ще раз не вклонитися нашій м’якій силі, нашій літературі та культурі, що знаходять найкоротший шлях до людських сердець. Те, що зробила Людмила Скирда на Великому Сході (і у Китаї, і у Японії) – фантастична story, у яку важко повірити, але вона має місце в нашій історії та й, власне, стала вже давно історичною.

Але і для самого Китаю це була небуденна подія. Адже поетичний масив української поетеси став першим віршованим пеаном Піднебесній. Ніхто і ніколи не присвячував цій країні щось подібне. Як писали критики, першість поетичної ніші назавжди закріплена за Україною і так залишиться на віки. Саме тому книги Скирди презентувались з величезним розмахом у найзнаковіших містах країни – древній столиці Сіані, супер інноваційному Шанхаї, чарівному Даляні та інших.

Фото української поетеси на вершині найвищої пагоди світу Даяньті, де вона відповідає на питання десятків журналістів, ця своєрідна прес-конференція у небесах, облетіло весь Китай. Коли я засів за передмову і почав читати різного роду матеріали про Скирду, мене здивувала кількість і англомовних видань – “Lookwe”, “Globe Us”, “Woman of China”, “Cultural Dialogue”, “Voice of Friendship”, “Lady”. Це вражає!

І от ми підійшли до останніх книг, виданих у Пекіні напередодні від’їзду поетеси на Батьківщину – “Голоси Піднебесної” та “Натхненний вірш, чаруюча картина”. Остання являє собою розкішний поетичний альбом, де вірші української поетеси ілюструють двадцять найвідоміших художників Китаю. Добре відомо, що живопис і поезія в китайській культурі невід’ємні. Та й сама Людмила Скирда писала: “Віддавна китайський живопис ототожнювався з поезією. Я зробила спробу творити вірші як маленькі живописні полотна. Відданість китайських митців природі і усьому живому та прекрасному, що її наповнює, була для мене імпульсом не лише для роздумів, але й для власного натхнення”. Що тут казати – альбом став унікальним виданням, яке було здійснене Академією каліграфії та живопису “Гоюнь” і присвячувалося двадцятій річниці встановлення дипломатичних відносин України і КНР. У передмові пан Юй Геньхуєй зазначав: “Цей альбом, що увібрав у себе українські вірші та китайський живопис є свідченням нашої дружби, яка обов’язково принесе всім нам щастя, успіх та удачу”. Своєрідний фотозвіт про події такої дружби, а це біля ста світлин, що розповідають про величезну роботу Посольства України в КНР в галузі культурної дипломатії, завершує альбом.

І, нарешті, – “Голоси Піднебесної”… надзвичайно складна спроба заглибитись в основоположні китайські вчення, адже Китай сьогодні повертає мудрість Конфуція і Лао Цзи, які стали найстудійованішими авторами сьогодення. І тут у Скирди з’явилась чудова можливість відгукнутись на заклик геніального Івана Франка: “До глибин!” Вона просто таки занурилась у китайську філософію, історію і як вчений, і як культуролог. Дуже цікаві інтерв’ю цього періоду завжди викликали широкий розголос. Ну а вірші говорили самі за себе величезними накладами.

Сократ, Платон і Шак’ямуні,

Конфуцій, Лао Цзи, Мензи…

Чому з’явилися в ту пору

Оці славетні мудреці?

Можливо, людство вже чекало,

Можливо зорі стали вряд,

І зазвучали, як хорали,

Скарбниці істин і порад.

І на моїм столі сьогодні

Лежать Кун Цзи і Лао Цзи –

Величні, ніби Гімалаї,

Могутні й вічні, як Янцзи.

Але тема мудреців – це лише, так би мовити, своєрідне духовне опертя, довкола якого і формується повсякденна реальність Китаю, що її поетеса спостерігає і оспівує. І тут коло тем та інтересів величезне – культура, мистецтво, державотворення, родина, прогрес, природа. Саме в процесі милування природою здавна китайські поети бачили головне джерело натхнення і, схоже, Людмила Скирда вже давно, задовго до поїздки на Схід, обрала для себе саме цей шлях. З особливою силою про це свідчить і її остання книга “Клавір літнього і дня”, у передмові до якої професор з Італії Франко Баллоні підкреслює: “Поезія Людмили Скирди – справді унікальне явище. Де б не жила поетеса, (а її ойкумена простяглася від Атлантичного до Тихого океану) природа залишалась стрижневою і найбажанішою темою перед лицем абсолюту або ж ідеалу існування”. От і у “Голосах Піднебесної” знаходимо такі красномовні цикли: “Вірші, присвячені весняним півоніям”, “Дощ у липні – це радість”, “Сонети, присвячені цвітінню гуйхуа у вересні”, “Роздуми про диво троянд на землі” і т. п. А далі розгортається ціла масштабна панорама китайського буття з мудрими істинами, приписами, моральними догмами, артефактами, шедеврами культури, мудрецями і державотворцями. Своєрідна мікро енциклопедія чи wiki, яка неодмінно викличе живий інтерес у кожного, хто до неї долучиться.

Дорогі друзі, книга, яку ви тримаєте у руках – це не лише історія успіху Людмили Скирди, це історія успіху цілої нашої країни на далеких східних теренах. А успіх, як відомо, має колосальну позитивну енергетику, яка неодмінно проросте у нашому майбутньому, у наступних поколіннях. Я надзвичайно радий, що маю можливість долучитись до цього дивовижного проєкту і вірю у наші прийдешні звитяги.