значок попередження
ВАШ БРАУЗЕР ЗАСТАРІЛИЙ!

Даний сайт використовує новітні технології Інтернету, тому він потребує сучаний, швидкий браузер!
Будь ласка, спробуйте, Firefox або Chrome!

Дорогі друзі, у вас в руках нова книга віршів української поетеси Людмили Скирди, ім’я якої вже добре відоме в Європі. Її книги перекладені німецькою, іспанською, англійською, французькою, грецькою, італійською та іншими мовами. Вона удостоєна європейської нагороди Золотої Медалі Данте Аліг’єрі.
ʺО, Європо!ʺ – видання до певної міри унікальне і для України, і для ЄС. Не думаю, що колись і тут, і там з’являлись подібні книги. Я б порівняла ці вірші з канцонами провансальських трубадурів, які запліднили не лише поезію Середньовіччя, а й, безперечно, мали вплив на поезію Відродження. В чому секрет цієї вітальності? Лише в любові! Саме цей незнищенний дух пронизує книгу української поетеси від першого й до останнього рядка, надаючи її поезії неабиякої транзиторності та універсальності. Це зачудований, позитивний погляд на світ, і в цьому сила книги. Чому саме позитивний? Тому, що основним рушієм та натхненником автора була краса. Краса і як суто естетична категорія, і як певне етичне знання або ж відчуття, але не в дусі Сократа, який, як відомо, схилявся до ототожнення прекрасного і корисного, а скоріше ближче до Платона, який трактував прекрасне як чуттєве задоволення, тобто все те, що радує, надихає, возносить, засліплює захватом.
З іншого боку, в книзі відчутні сильні гегельянські імпульси, оскільки для поетеси навдивовиж значущим залишається і світ мистецтва, ʺцарство прекрасногоʺ (Гегель), що будується або відроджується на грунті духа людини, певної чуттєвої видимості самої ідеї, а отже якоїсь вищої субстанції.
Але облишмо історично‐філософські парадигми і повернемось до чудових текстів, присвячених сузір’ю європейських країн, в яких поетесі довелось жити, працювати, відпочивати, подорожувати тощо. Якщо окреслити тематичне коло поезій в загальних рисах, то це буде мистецтво, історія, природа, архітектура, література і т.п. Жодної політики, побуту,
потворного, важко пристрасного. Відчуття гармонії і рівноваги, спокою і радості, доброти і мудрості, захвату і глибоких знань пронизують цю книгу або, точніше, творять духовну атмосферу її. Це поезія зусубіч модерна, але водночас і позачасова, оскільки її предметом є світова культура, тобто субстанція безсмертна і вічна.
Людмила Скирда як культуролог у своїх численних статтях та інтерв’ю не раз намагалась відповісти на питання: що ж таке культура у житті народу, країни, людства? Адже у неї була абсолютно унікальна можливість порівнювати здобутки і західної, і східної цивілізацій – багато років вона жила в Японії і Китаї.Отож поетеса приходить до висновку
про певну планетарну універсальність ʺмеханізмівʺ культури, яка скрізь і завжди є індикатором духовної спроможності і націй, і цивілізацій. Саме тому, незважаючи на те, що поетеса перебувала у найрозвинутіших країнах світу, не технократичний, а культурницький контекст цікавить її все глибше, і глибше, а це в результаті дозволяє почуватись вільно і органічно у європейському домі.
Австрія, Німеччина, Греція, Франція, Словаччина, Латвія, Болгарія, Грузія, Італія, Іспанія … Якби мене запитали: чи є щось спільне в ʺгенезисіʺ цих країн? Я б відповіла – так, це величезний пієтет в ставленні до культури, плекання культури, обожнювання культури, віра у силу духовної величі людини. Адже, суть західної цивілізації полягає у культурницькій експансії Еллади і Риму не лише на європейські простори, а й на землі Нового Світу. І сьогодні культурницькі ʺмаркериʺ залишаються свого роду паролем гуманістичної ідентичності людства. Книга ʺО, Європоʺ до певної міри ілюструє ці чародійні, невичерпні, неповторні енергії. Все в цій поезії дихає розважливою впевненістю у світлий і радісний день прийдешній, де стоять старовинні палаци і співають фонтани, квітнуть троянди і звучать оркестри, працюють музеї і спалахують театральні вогні, де
панують гармонія і мир.
І тут я хотіла б сказати про Україну. Мені здається, що саме в Україні сьогодні відбуваються надзвичайно цікаві і плідні процеси концентрації життєтворчої духовної енергії, що втілюються і запліднюють усі сфери народного буття, пов’язані саме з культурою. Не помилюсь, коли скажу, що кожного чужинця не можуть не вражати чудові концерти і театральні вистави, яскраві вернісажі на Андріївському Узвозі і красиві народні свята, незабутні перформанси у Мистецькому Арсеналі. Все це свідчить про те, що йде поки що повільний, але неухильний рух України до Європи. Я впевнена, що зупинити його неможливо.

Неллі Кляйнберга
Член Парламентської Асамблеї Ради Європи

завантаження
×