значок попередження
ВАШ БРАУЗЕР ЗАСТАРІЛИЙ!

Даний сайт використовує новітні технології Інтернету, тому він потребує сучаний, швидкий браузер!
Будь ласка, спробуйте, Firefox або Chrome!

1

Хоча і досі триває суперечка про батьківщину сонету, Франція чи Італія, я у своїх переконаннях категоричний – звичайно, Італія, оскільки вершинні здобутки сонету народились на моїй сонячній і теплій землі. Петрарка і Данте… з цими великими поетами сьогодні асоціюється саме поняття сонету або, скажемо точніше, світ сонету. Адже сонет – це не просто жанр, це висока поезія передовсім, це “наповнення жанру” – етичне, емоційне, філософське, естетичне… Це – певний особливий стиль, це – “Haute couture” художньої майстерності, це – ексклюзив. Так було тоді, в часи Відродження, так залишається сьогодні, в часи Глобалізації.

Фактично в природі сонета жодних змін не помічено, але багато що змінилось у ставленні до нього. Що я маю на увазі? Якщо в Італії XIV-го століття говорити сонетами, листуватись сонетами, дискутувати сонетами було звичною справою, то сьогодні сонет став справжнім раритетом, певним музейним експонатом, від чого цінність його фантастично зросла.

Мені надзвичайно приємно усвідомлювати, що протягом ХХ-го століття в українській поезії була сформована ціла школа сонетярства з Іваном Франком та Лесею Українкою на чолі. Сонет стає “улюбленцем” багатьох і багатьох поетів. Не буду заглиблюватись в історію питання, скажу лише, що українська поезія прислужилась розбудові сонетярської культури не лише в Україні, а і усьому світі, оскільки сонет віками залишався явищем інтернаціональним, і в цьому теж його сила. Скажімо, сонети Людмили Скирди, перекладені в Китаї славетним Гао Маном, безперечно займуть своє місце у глобальному реєстрі сонетних цінностей.

А тепер про “Сто сонетів”… Все в цій книзі, від її композиції і до змісту кожного вірша – істинно сонетне. Природа, сенс існування, любов… Але все разом – про любов, любов до життя, любов до світу біосу, любов до єдиного обранця. Філософія книги в чомусь доволі проста, але водночас і доволі вишукана – цей світ потребує любові, оскільки саме він цю любов продукує.

Я знаю, що майже всі ці вірші було написано поетесою до відвідин Японії. Але, по суті, більшість цих поезій за духом своїм – японські. Милування кожною миттю життя, прагнення її зупинити, гедоністичне почуття радісної екзальтації від зустрічі з прекрасним, прагнення залишити на папері чарівний флер буття.

2

Безперечні паралелі чи аналогії легко вгадуються – це Сей Сьонагон (966-1017), японська письменниця, яку обожнює Людмила Скирда і з якою, за спостереженням багатьох критиків, у поетеси багато спільного і в змісті, і в методі: “… За ніч змінився світ. Поглянь довкруг…” “Поглянь” – ключове слово майже усіх сонетів Скирди. Так саме у Сей Сьонагон це – проза, яка ніби супроводжує саме погляд. Спочатку – бачити, потім – відчувати, далі – філософувати, мотивувати, аналізувати. Не випадково одну з книг, виданих в Японії, Скирда назвала “Дзуйхіцу від сакури”. А сама Сей Сьонагон писала, пояснюючи суть своїх дзуйхіцу, що її тексти – лише про те, чого торкнувся ії зір.

Якщо ми зупинимося лише на перших рядках більшості сонетів Скирди, ми легко переконаємось – спершу був погляд. “І теплий дім на білому снігу…”, “Немов казковий срібний ріг…”, “Тиха зоря над морською затокою…”, “Яка трава! Я упаду в траву…”, “Це дерево, мов чистоти кристал…”, “Нарешті поле, молоде і росне…”, “Дивитися на море крізь вікно…”, “Уві сні посміхається син..”, “О, кущ півоній під моїм вікном…”, “Спадає лист і килим золотий…”, “Багрянець виноградники, цей тон…”, “Дивись, дивись, ця квітка непомітна…” Цитування можна продовжити, та вже й зараз стає зрозумілим цей зусибіч східний принцип контакту зі світом – радісний подив і захват перед картиною світу.

Я надзвичайно люблю сонети Петрарки. Задаю собі питання – чи проектуються вони на живопис? Відповідаю одразу – ні і ще раз ні. Це – музика! Музика величних сфер людської душі. Це божественний спів, що часом, просто потрясає твою свідомість силою могутньої пристрасті поетового серця. У Скирди пристрасті глибоко приховані. Спершу – картина і лише потім-розважливо ніжна гармонійна нота.

На перший погляд Петрарка далекий від атмосфери високої гармонії. Поет то потерпає від платонічного кохання, то впадає в екстаз насолоди, то страждає від усвідомлення втрати міта. Та водночас увесь цей вулканічний клубок пристрастей є гармонійним, оскільки світлий талант завжди перебуває у гармонії з Богом. Це поле вищих сфер.

Але є сфери лагідніші, сфери нашого земного існування, сфери, безперечно, варті і нашого захвату, і нашої вдячності. Саме в них споконвіку оберталась японська поезія, саме в них існувала Сей Сьонагон зі своєю неймовірно прекрасною прозою, саме на них зосереджена поезія Людмили Скирди, і не лише сонетна. Я з величезним інтересом прочитав її книгу “Метелики і квіти”, видану в Італії, і мушу сказати, що вона не тільки не заперечує мою тезу, але й красномовно її потверджує.

3

Які емоції чи враження у мене, як читача, викликають “Сто сонетів”? Ні на мить не замислюючись, відповім – враження теплого літнього дощу, який змиває втому, пил, сум, навіть гріхи, залишаючи світлу і, ніби помолоділу душу, віч-на-віч із земною красою.

А чи не в цьому суть і призначення справжньої поезії?

завантаження
×