значок попередження
ВАШ БРАУЗЕР ЗАСТАРІЛИЙ!

Даний сайт використовує новітні технології Інтернету, тому він потребує сучаний, швидкий браузер!
Будь ласка, спробуйте, Firefox або Chrome!

«Українська літературна газета», 9 березня 2012 р.

 У відомої української поетеси Людмили Скирди вийшла нова, вже друга, книга віршів китайською мовою “Мелодії чотирьох сезонів” у перекладах славетного перекладача і художника Гао Мана. Цей красивий  українсько-китайський проект присвячено 20-ій річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР, яка широко відзначається в обох країнах. Пропонуємо ексклюзивне інтерв’ю з Людмилою Скирдою спеціально для нашої газети.

– Пані Людмило, книга “Мелодії чотирьох сезонів”, як і “Подих Китаю”, судячи з реакції преси, зустрінута в Китаї з великим ентузіазмом. Як повідомляв “Укрінформ”, відбувся брифінг для китайських мас-медіа, такі популярні і поважні журнали як “ChinaandWorld”, “WomenofChina” та інші надрукували великі інтерв’ю з Вами, а на сайті online  газети ЦК КПК “Женьмінь жибао”  більше місяця “висіло” Ваше годинне відеоінтерв`ю. Погодьтесь, цей інтерес Великого Китаю до української поетеси не може не трактуватись, як щось екстраординарне. У чому тут секрет?

— Я переконана, що в цій ситуації немає жодного секрету. Інтерес до України в КНР зростає день у день і це незаперечний факт. Двадцятиріччя встановлення  дипломатичних відносин ми зустріли, я б сказала, справді на високій ноті взаєморозуміння й співробітництва. Це радує, оскільки Китай сьогодні безумовний лідер світових економічних звитяг і кожна людина, яка перетинає кордон Піднебесної, моментально в цьому переконується без усіляких статистично-інформаційних джерел. Оце “китайське диво” бачиш на власні очі – від масштабу аеропортів і хайвеїв, що ведуть до міст, так і самих міст – Пекіну, Шанхаю, Гуанджоу і т.п. Цей, ще небачений на нашій планеті науково-технічний прорив, просто вражає свідомість. Тому жити в Китаї і писати про Китай – це велике задоволення.

— До Вашої книги передмову написав один з найвизначніших сучасних поетів країни, політик, державний діяч, член парламенту Чень Хаосу. До речі, він надзвичайно високо оцінив Вашу роль у справі створення позитивного іміджу України в Китаї. Не можу відмовити собі в задоволенні й гордості процитувати його: “Поезія Людмили Скирди сповнена найщиріших зичень доброї долі та щастя китайському народу. Це для нас глибоко символічно, і це нас справді зворушило.  Нема сумніву, що видання “Мелодій чотирьох сезонів” принесе їй ще більше друзів у Китаї та ще більшу популярність, а відтак культурна взаємодія та співробітництво між Китаєм та Україною увійдуть до нової епохи ще тісніших зв’язків. Хочу висловити найщиріші побажання щастя і процвітання:
      Весна, літо, осінь, зима – кожна пора прекрасна!
      Народна дружба збагачує душу!
      Китай і Україна разом втілюють заповітні мрії!
      Поезія та малюнок сяють наче сонце та місяць!”

— До речі, про малюнки. Гао Ман зробив 150 ілюстрацій до віршів. Минулого року йому виповнилось 85. Погодьтесь, це дуже поважний вік! Між тим Гао Ман сповнений натхнення і творчих задумів. Зараз перекладає мою третю книгу. Дивовижна людина! Його поява в моєму житті – це просто Божий дарунок.
— Та повернемось до “Мелодій чотирьох сезонів”.  Чому Ви дали книзі таку дуже китайську назву, в якій просто пульсує відгомін п`ятитисячолітньої культури Піднебесної?

— Моя нова книга про чотири сезони в Китаї, згідно з якими розгортається і продовжується життя китайського народу з його поетичними святами, фестивалями, милуванням природою тощо. Ви справді правильно підкреслили зв’язок цієї назви з усіма  без винятку видами китайських мистецтв, в яких природа займала й досі займає не просто чільне місце, а є космогонічно-філософським базисом. Живопис, порцеляна, вишивка, одяг, різьблення, шовк, сади, увесь феншуй, уся поезія і музика – це обертання людини у вічному колообігу природи, і жодних інших альтернативних шляхів.

— Як це правильно і як це прекрасно! Уже самі назви напрямків національного живопису “гохуа” – “гори і води”, “птахи і квіти” — говорять про повну детермінованість китайського мистецтва в контексті природи, про невід`ємність духовного життя від світу біосу і хлорофілу.

— Ще віддавна китайський живопис був тісно пов’язаний і з поезією, і з каліграфією. Я спробувала піти цим абсолютно китайським шляхом і творити вірші як мініатюрні живописні полотна. Що з цього вийшло – судити читачам і перш за все китайським. Але працювати нам з Гао Маном було дуже цікаво.

— Ваша книга сповнена культурологічними ремінісценціями, асоціаціями тощо. Імена, назви, термінологія роблять екзотику китайського життя настільки дотичною, що, здається, ти також прожив якийсь час у Китаї. Я думаю, що це і є процес взаємозбагачення культур у дії, акція і для української, і для китайської літератур достоту унікальна.

— Так, майже всі, хто писав про мої книги, також наголошували на певній унікальності самого цього процесу – трансформації китайського феномену в український літературний контекст. Що я можу додати – так, вочевидь, було вирішено на небесах, а ми тільки втілюємо це рішення в життя.

— Чи були презентації книги?

— О, так, щойно ми з чоловіком повернулись із стародавньої столиці Китаю – міста Сіань, відомого в усьому світі своїм “теракотовим військом”. Це місто в полі нашого зору з`явилось також невипадково. Адже саме тут у III столітті до нашої ери починався процес об`єднання  Китаю в могутню централізовану державу. Було створено систему адміністративного поділу, відповідний адміністративний апарат, законодавчу систему, уніфікувалась китайська писемність, система мір, ваги, грошових одиниць, почалось будівництво Великого китайського муру довжиною 4000 км. Саме звідси десь у 2 столітті нашої ери починався Великий шовковий шлях, який доходив до території сучасної України, саме тут починався золотий період розквіту буддизму в Китаї і що найважливіше – небувалий розквіт культури періоду імперії Тан, що тривав майже три століття, з VI по IX ст. нашої ери, і був часом розквіту не лише культури взагалі, а й поезії зокрема, оскільки всесвітньо знані імена Лі Бо, Ду Фу, Ван Вея з`явилися саме в цей час.
— Отже, Ви ніби повернулися до самих витоків, але ми знаємо, що Сіань – це семимільйонне місто з неймовірно інноваційними структурами: інформаційними, космічними, індустріальними тощо.

— Абсолютно точно. Це красиве місто переживає просто бум різного роду інновацій. А ще це величезний освітній центр. Ось і перша презентація “Мелодій” відбулася  в Університеті іноземних мов, який налічує 25 тисяч студентів і розташований на території біля 200 га. По суті це чудове сучасне містечко зі своїм величезним стадіоном, бібліотекою, гуртожитками, їдальнями, культурним центром і оздоровчим комплексом. На жаль, в Україні такого плану вузів ми поки що не маємо. Фактично студенти перебувають на повному державному утриманні з триразовим харчуванням, лікуванням тощо.

— Таке собі місто Сонця Кампанелли.

– – Ви не повірите, але в мене також виникла асоціація з якимось фантастичним майбутнім. Одне слово, 15 грудня — це був якийсь казковий день у моєму житті. І казка почалась ще у повітряних висотах під час польоту з Пекіна до Сіаня. Несподівано до мене в літаку підійшов симпатичний китаєць середнього віку, представився (він працює геологом) і блискучою англійською мовою розповів просто-таки романтичну історію про те, що ще в пекінському аеропорту він в очікуванні посадки читав щойно куплений грудневий номер  журналу “Women of China”, де побачив інтерв’ю зі мною і мої фото. У цей час ми з чоловіком проходили повз нього і він впізнав мене. Виявилось, що нам по дорозі і от в літаку на висоті десяти кілометрів я давала автограф абсолютно невідомій людині, але такій чудесній і милій, що спогад про цю зустріч досі мене зігріває. Ну а потім – зустрічі зі студентами, викладачами, вірші, пісні, автографи, обійми і цілунки. Це – Китай.

— Будь ласка, пані Людмило, кілька слів про найближчі творчі плани.

— Планів дуже багато і вони, я певна, будуть успішно реалізовані. Невдовзі відбудеться презентація “Мелодій” у південному місті Шеньчжень, де знаходиться штаб-квартира всесвітньо відомої глобальної корпорації високих технологій “Хуавей”. Ми давні друзі і я з вдячністю прийняла запрошення відвідати один з наймогутніших інноваційних центрів нашої планети. Далі презентація у славетному Шанхаї в рамках тижня української культури та літератури,  потім поїздка до Франції, де відбудеться презентація моєї книги французькою мовою, що вийшла з друку наприкінці минулого року.

–Насамкінець,  що б Ви побажали читачам газети?

— 2012-ий за китайським астрологічним гороскопом – це рік Дракона, найбільш поширеного і улюбленого символу, який в давні-прадавні часи китайці вважали своїм прабатьком. Уже віки й віки дракон є символом влади і держави, охоронцем імператора і цілого Китаю. Неможливо перерахувати всі зображення, скульптури, фігурки драконів, що буквально заполонили Китай від імператорського палацу Гугун до найглухішого гірського села.
Китайці вірять, що дракон здатен охороняти від різного роду напастей і забезпечити процвітання кожній родині. За цьогорічними астрологічними прогнозами, в Китаї  починається десятилітнє піднесення, що безперечно приведе до нового розподілу силових акцентів у світі.. А загалом рік буде успішним для усіх діяльних, ініціативних, роботящих і добрих людей. Від усього серця зичу всім українцям і Україні гармонії та процвітання.

завантаження
×