Передмова до книги “Amor & Море”. Посол Королівства Іспанії Луіс Ґомес де Аранда

Для мене є великим задоволенням побіжно представити читачеві цю унікальну книгу: збірку творів української поетеси, присвячену Іспанії і прекрасно перекладену іспанською мовою. Книга змальовує українському читачеві образ Іспанії. Не дивує той факт, що українська мисткиня зосередила увагу саме на південній та середземноморській Іспанії (а це не одне й те саме), адже обидві мають яскравий характер, що дозволяє вирізняти їх як щось особливе не лише серед народів Європи, а навіть і у самій Іспанії. Водночас – і завдяки перекладу поезій – книга дарує іспанському читачеві надзвичайно цікавий досвід – побачити свою країну чужими очима. Відносно чужими. Про це далі. Вірші Людмили Скирди, сповнені натхнення і ніжності до Іспанії, є – кожен з них – елементами мозаїки, яка створює образ Іспанії очима світу, змальовує її пейзажі, її людей, і, що є найцікавішим, пропонує інтерпретацію суті “іспанськості” як культурного явища. Це двомовне іспано-українське видання є особливим ще й з огляду на те, скільки книг Людмили Скирди вже було видано у різних країнах Європи та Азії. Поезії, пройняті сонцем і музикою, силою і пристрастю та відображають дуже цікавий синтез, який збагачує взаємодія між поетичними суб’єктом та об’єктом. Розташовані обидві на півдні, проте майже на протилежних межах – західній та східній – нашого континенту, Іспанія та Україна мають вкрай різні історичні долі. Однак, незважаючи на величезну різницю у життєвих досвідах обох народів, вони мають спільний культурний субстрат, який без сумніву об’єднує їх в одну родину. Рим та Константинополь, міста, що колись були братами-близнюками і водночас суперниками, – латинська та православна культури – є фундаційними зернами наших країн. Країн дуже різних на перший поверхневий погляд, які, проте, якщо абстрагуватися від націоналістичного нарцисизму і зосередитися на головному, є по суті одним і тим самим – нашою Європою, що від свого народження є єдиним цілим і має спільну долю у загальному значенні, і – ніколи це не було так помітно, як тепер – спільну долю у цьому новому тисячолітті. Цією нашою Європою, яка сьогодні переживає вирішальні роки і ставить на карту свою сутність або ж навіть своє існування з жахливою фривольністю. Україну та Іспанію, ці дві країни нашої Європи, відмінні і водночас подібні, об’єднує спільна риса пристрасності, часом надмірної, що так відрізняє нас від північної Європи. Все показує на те, що “протестантський прибраний рай”, про який згадує Ніколай Гумільов, не для нас. Я радий з того, що свого часу моя професійна кар’єра привела мене до України – країни, з якою відтоді мене поєднує особливий зв’язок. На завершення хотів би відзначити прекрасний переклад іспаністки Олени Курченко, яка таким чином продовжує свою гідну працю з медіації у культурних відносинах між нашими країнами.