Укрінформ, 20 вересня 2009 р.
На південнокорейському острові Чеджу фінішували ІІІ Дельфійські ігри. Україну на них представляла відома українська поетеса і культуролог, лауреат багатьох міжнародних літературних премій, дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України в Китайській Народній Республіці Юрія Костенка Людмила Скирда. Вона поділилася своїми враженнями від того, що відбувалося на о.Чеджу, з власним кореспондентом УКРІНФОРМу.
– Пані Людмило, я знаю, що Ваші книги були надруковані в багатьох країнах світу, але завжди існує “інформаційний привід” для такого неординарного й унікального запрошення як запрошення на Всесвітні Дельфійські Ігри. Як Вам вдалося його отримати та єдиною представляти нашу країну?
– Справа в тому, що у червні відбулася презентація моєї книги “Сливовий дощ”, яка вийшла друком у Сеулі з перекладом корейською мовою. На презентації було багато діячів корейської культури, вчених, представників преси. Про мене професор Сан-Хі Щин довідалася з однієї з корейських газет, і оскільки вона обіймає посаду члена Національної Дельфійської ради Республіки Корея і водночас арт-директора Дельфійських Ігор-2009 з мовних мистецтв, вона й стала ініціатором запрошення саме мене.
– Скільки загалом поетів і з яких країн брали участь у поетичному конкурсі?
– Біля 20: з Японії, Франції, Єгипту, Кореї, Індії, Норвегії, Нігерії, Монголії, Південної Африки тощо. Конкурс проходив 3 дні і називався “Дні поезії і музики”. Справа в тому, що всі декламації проходили у супроводі надзвичайно цікавих музичних аранжувань. Скажімо, мій виступ супроводжували звуки біви, що надзвичайно нагадує українську бандуру.
– А як глядачі розуміли те, що відбувається на сцені, напевно ж всі учасники читали свої твори рідною мовою…
– Вірно. Але на великих екранах йшов переклад корейською та англійською. Я закінчувала читати, проходило кілька митей, поки зал усвідомлював, а потім вибухав оплесками. Це настільки зворушливо! Аудиторія сприймала, так би мовити, загальну співучість.
– Як ви працювали? Зрозуміло, що неможливо було просто вийти на сцену і декламувати під супровід незнайомої мелодії…
– Графік був надзвичайно напружений: репетиції вдень, виступи вночі, кілька годин сну… і все спочатку. Але наша праця увінчалася великим успіхом і на конкурсі поетів, який проходив у Великому театрі Чеджу, не було жодного місця. Це так радувало і вселяло справжній оптимізм!
– Яким був девіз Дельфійських Ігор цього року?
– “Tuning into Nature” (“Налаштовуючись на Природу”). Я власне вважаю, що у людства немає сьогодні важливішої проблеми, аніж збереження світу, біосу і хлорофілу. Саме ця ідея має стати консолідуючим девізом сучасності. І саме ця ідея органічно поєднується з мистецтвом, яке, як і природа, вічне і прекрасне.
– У нас ще не дуже знають про Дельфійські Ігри, які ще називать “Культурною Олімпіадою”. Розкажіть, будь ласка, хто, з ким і в яких жанрах змагався?
– Загалом участь в Іграх, які тривали з 8 до 15 вересня, взяли близько 600 учасників із різних країн світу. Вони змагалися у мистецьких конкурсах з 18 дисциплін у таких категоріях: музичні, театральні, візуальні, лінгвістичні, комунікативні, соціальні та екологічні мистецтва, архітектура. Я привезла цілу бібліотеку розкішно виданих матеріалів. Про все розповісти звичайно неможливо. Скажу лише, що Том віршів конкурсантів було видано на чудовому, найвищої якості папері, у шовковій обкладинці сапфірового кольору 3-ма мовами – рідною, корейської та англійською з портретами і біографіями авторів.
– Чи вдалося Вам відвідати інші змагання окрім поетичного, що запам’яталося особливо?
-Надзвичайно цікаво було організовано конкурс візуальних мистецтв – художників, скульпторів, керамістів, різьбярів по дереву. На пленері, у чудовому парку Музею мистецтв Чеджу (про який хотілося би говорити довго і окремо) на галявинах, серед природи, каміння, водограїв і фонтанів, просто неба творилися чудесні картини, скульптури. Мене запросила на цей конкурс славетна мисткиня Кореї Кі-Янг Сук. Ще у передостанній день мого перебування я відвідала концерти “Росіо Варгес Рамірес Фламенко Ко” і “Кіото Алті Данс Ко”. Ці два всесвітньо знані колективи просто зачарували глядачів. Усі країни на Дельфійських Іграх представляли краще, і це краще лишило у душах людей незабутні солодкі спогади.
– Дякую, пані Людмило, за такий цікавий і абсолютно ексклюзивний матеріал.
Історія Дельфійських (Піфійських) ігор розпочалася 582 року до н.е. Вони проходили регулярно за рік до Олімпійських ігор і складалися лише з музичних змагань (виконання гімнів на честь Аполлона, Бога сонячного світу, краси, мистецтв, поезії, під акомпанемент кіфари). У 6 столітті до н.е. до них додалися змагання атлетів і гонки на колісницях. В якості нагороди переможцю вручалося яблуко або лавровий вінок. У 394 році нашої ери вони були заборонені одночасно з Олімпійськими візантійським імператором Феодосієм як язичницькі. Нині у світі триває процес їх відродження.