значок попередження
ВАШ БРАУЗЕР ЗАСТАРІЛИЙ!

Даний сайт використовує новітні технології Інтернету, тому він потребує сучаний, швидкий браузер!
Будь ласка, спробуйте, Firefox або Chrome!

Укрінформ, 20 вересня 2009 р.

На південнокорейському острові Чеджу фінішували ІІІ Дельфійські ігри. Україну на них представляла відома українська поетеса і культуролог, лауреат багатьох міжнародних літературних премій, дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України в Китайській Народній Республіці Юрія Костенка Людмила Скирда. Вона поділилася своїми враженнями від того, що відбувалося на о.Чеджу, з власним кореспондентом УКРІНФОРМу.

– Пані Людмило, я знаю, що Ваші книги були надруковані в багатьох країнах світу, але завжди існує “інформаційний привід” для такого неординарного й унікального запрошення як запрошення на Всесвітні Дельфійські Ігри. Як Вам вдалося його отримати та єдиною представляти нашу країну?

– Справа в тому, що у червні відбулася презентація моєї книги “Сливовий дощ”, яка вийшла друком у Сеулі з перекладом корейською мовою. На презентації було багато діячів корейської культури, вчених, представників преси. Про мене професор Сан-Хі Щин довідалася з однієї з корейських газет, і оскільки вона обіймає посаду члена Національної Дельфійської ради Республіки Корея і водночас арт-директора Дельфійських Ігор-2009 з мовних мистецтв, вона й стала ініціатором запрошення саме мене.

– Скільки загалом поетів і з яких країн брали участь у поетичному конкурсі?

– Біля 20: з Японії, Франції, Єгипту, Кореї, Індії, Норвегії, Нігерії, Монголії, Південної Африки тощо. Конкурс проходив 3 дні і називався “Дні поезії і музики”. Справа в тому, що всі декламації проходили у супроводі надзвичайно цікавих музичних аранжувань. Скажімо, мій виступ супроводжували звуки біви, що надзвичайно нагадує українську бандуру.

– А як глядачі розуміли те, що відбувається на сцені, напевно ж всі учасники читали свої твори рідною мовою…

– Вірно. Але на великих екранах йшов переклад корейською та англійською. Я закінчувала читати, проходило кілька митей, поки зал усвідомлював, а потім вибухав оплесками. Це настільки зворушливо! Аудиторія сприймала, так би мовити, загальну співучість.
– Як ви працювали? Зрозуміло, що неможливо було просто вийти на сцену і декламувати під супровід незнайомої мелодії…

– Графік був надзвичайно напружений: репетиції вдень, виступи вночі, кілька годин сну… і все спочатку. Але наша праця увінчалася великим успіхом і на конкурсі поетів, який проходив у Великому театрі Чеджу, не було жодного місця. Це так радувало і вселяло справжній оптимізм!

– Яким був девіз Дельфійських Ігор цього року?

– “Tuning into Nature” (“Налаштовуючись на Природу”). Я власне вважаю, що у людства немає сьогодні важливішої проблеми, аніж збереження світу, біосу і хлорофілу. Саме ця ідея має стати консолідуючим девізом сучасності. І саме ця ідея органічно поєднується з мистецтвом, яке, як і природа, вічне і прекрасне.

– У нас ще не дуже знають про Дельфійські Ігри, які ще називать “Культурною Олімпіадою”. Розкажіть, будь ласка, хто, з ким і в яких жанрах змагався?

– Загалом участь в Іграх, які тривали з 8 до 15 вересня, взяли близько 600 учасників із різних країн світу. Вони змагалися у мистецьких конкурсах з 18 дисциплін у таких категоріях: музичні, театральні, візуальні, лінгвістичні, комунікативні, соціальні та екологічні мистецтва, архітектура. Я привезла цілу бібліотеку розкішно виданих матеріалів. Про все розповісти звичайно неможливо. Скажу лише, що Том віршів конкурсантів було видано на чудовому, найвищої якості папері, у шовковій обкладинці сапфірового кольору 3-ма мовами – рідною, корейської та англійською з портретами і біографіями авторів.

– Чи вдалося Вам відвідати інші змагання окрім поетичного, що запам’яталося особливо?

-Надзвичайно цікаво було організовано конкурс візуальних мистецтв – художників, скульпторів, керамістів, різьбярів по дереву. На пленері, у чудовому парку Музею мистецтв Чеджу (про який хотілося би говорити довго і окремо) на галявинах, серед природи, каміння, водограїв і фонтанів, просто неба творилися чудесні картини, скульптури. Мене запросила на цей конкурс славетна мисткиня Кореї Кі-Янг Сук. Ще у передостанній день мого перебування я відвідала концерти “Росіо Варгес Рамірес Фламенко Ко” і “Кіото Алті Данс Ко”. Ці два всесвітньо знані колективи просто зачарували глядачів. Усі країни на Дельфійських Іграх представляли краще, і це краще лишило у душах людей незабутні солодкі спогади.

– Дякую, пані Людмило, за такий цікавий і абсолютно ексклюзивний матеріал.

Історія Дельфійських (Піфійських) ігор розпочалася 582 року до н.е. Вони проходили регулярно за рік до Олімпійських ігор і складалися лише з музичних змагань (виконання гімнів на честь Аполлона, Бога сонячного світу, краси, мистецтв, поезії, під акомпанемент кіфари). У 6 столітті до н.е. до них додалися змагання атлетів і гонки на колісницях. В якості нагороди переможцю вручалося яблуко або лавровий вінок. У 394 році нашої ери вони були заборонені одночасно з Олімпійськими візантійським імператором Феодосієм як язичницькі. Нині у світі триває процес їх відродження.

завантаження
×