значок попередження
ВАШ БРАУЗЕР ЗАСТАРІЛИЙ!

Даний сайт використовує новітні технології Інтернету, тому він потребує сучаний, швидкий браузер!
Будь ласка, спробуйте, Firefox або Chrome!

Людмила СкирдаЛюдмила Скирда народилась 15 вересня 1945 року у місті Кіровоград в родині службовців. З 1950 року її родина проживає у Києві, де  у 1968 році Людмила Скирда закінчила філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Перші вірші поетеси були опубліковані в газеті “Літературна Україна” у 1962 році. У 1963 році, ще школяркою, Людмила Скирда бере участь у Всесоюзній нараді молодих письменників у Москві. У 1965 році виходить перша книга поетеси “Чекання”, яка викликає захоплені відгуки в іноземній пресі та жорстку критику у радянській. Так, український літератор і громадський діяч, видавець патріотичного часопису “Смолоскип” у Канаді Осип Зінкевич у своїх мемуарах згадує: “Гортаючи газети і журнали з України, я зовсім принагідно натрапив на вірш Людмили Скирди “Живеш і раптом”. Я захопився цим віршем. Починається словами  “Живеш і раптом непорозуміння…” і закінчується “Без мене буде дихать Україна, а я без України задихнусь”. І так пише двадцятирічна студентка. Ставлю собі запитання: звідки вона така взялася? І знаходжу: з Кіровограда. Попрацював – на першу сторінку “Смолоскипа” за травень-червень даю цей вірш, а далі мою обширну статтю про неї та добірку її віршів”. Справді, книга “Чекання” не тільки не загубилась серед книг славетних шістдесятників – Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Івана Драча, Бориса Олійника, Василя Симоненка, а й одразу зайняла своє особливе місце у літературному процесі. Вона презентувала своєрідну і талановиту урбаністичну лірику.

Людмила Скирда та Юрій КостенкоОсобливу увагу творчості Скирди приділили польські критики. Так, професор Єжи Єнджеєвич, видатний польський дослідник творчості Тараса Шевченка, переклав вірш “Уроки польської”, який був надрукований у журналі “Пшиязнь”. Відомий перекладач української літератури Флоріан Неуважний, зокрема, писав: “Розвиток української поезії настільки бурхливий і швидкий, що Ліна Костенко, Драч і Коротич – це вже сьогодні свого роду класики, а їх місце зайняло покоління нових молодих поетів з Людмилою Скирдою та Ігорем Калинцем на чолі”. Професор Стефан Козак, найактивніший промотор української літератури в Польщі, присвятив творчості Людмили Скирди цілу лекцію у Варшавському університеті, в якій порівнював поетесу з молодим Миколою Бажаном. Поет і критик Остап Лапський в статті про Людмилу Скирду стверджував, що Скирда наслідує гуманізм Максима Рильського: “Це ті ліричні широти, на яких поезія Скирди і Рильського зустрічатимуться. Її “я” – з його “людиною”. Професор з Бордо Еміль Крюба також стає пропагандистом творчості Людмили Скирди. І таким чином її ім’я стає досить-таки відомим за межами тодішнього СРСР, що не могло не викликати питань у радянських спецслужб.

У 1968 році вступила до аспірантури Київського державного університету. З 1971 року працює  викладачем на кафедрі історії української літератури філологічного факультету КДУ.

У цей же час в життя Людмили Скирди входять найяскравіші представники творчої інтелігенції України – художники Віктор Зарецький, Алла Горська, Григорій Гавриленко, Борис Плаксій, скульптори Макс Гельман, Микола Рапай, Михайло Грицюк, письменники Валерій Шевчук, Ірина Жиленко, Лесь Герасимчук, Дмитро Павличко, Микола Вінграновський, Юрій Щербак, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Ільєнко, Леонід Осика, актори Наталя Лотоцька, Богдан Ступка, Марина Герасименко, Степан Олексенко.

Людмила Скирда Проте, період романтичного ренесансу і відлиги тривав недовго. На всіх фронтах знову почала розгортатись боротьба з українським буржуазним націоналізмом. Цю вакханалію очолив емісар Кремля, секретар ЦК КПУ з ідеології Маланчук. Перший помічник Щербицького Віталій Врублевський у своїй книзі згадує: “Єдиним словом Маланчук дозволяв собі вирішувати долю письменника, журналіста, режисера, встановлюючи над ним власну особисту цензуру. Списки складались і весь час поповнювалися. Я умовив друзів, щоб вони їх принесли мені. Як з’ясувалося, в них уже значилося близько 20 чоловік: Драч, Скирда, Гуцало, Горлач, Симоненко, Вінграновський, Борис Олійник, Некрасов, Тельнюк, Ліна Костенко, Харчук, Леонід Коваленко, Дмитренко, Голобородько, Дзюба, Бердник, Куліш, Сільвестров, Ященко, Грабовський.” Саме у зв’язку з цим списком тривалий час Людмилі Скирді було заборонено захищати кандидатську дисертацію, оскільки робота була присвячена творчості репресованого поета Євгена Плужника. Справу вдалося довести до логічного кінця тільки у 1974 році після зняття Маланчука з посади. У 1977 році поетесу приймають до Спілки письменників СРСР і цього ж року вона отримує наукове звання доцента.

З 1984 по 1988 рік Людмила Скирда вела авторську культурологічну програму “Живе слово” на УТ.

З 1986 по 1988 рік вона перебуває у докторантурі, де завершує роботу над докторською дисертацією, присвяченою українській поемі.

З 1988 року Людмила Скирда живе у Відні, де її чоловік – український дипломат Юрій Костенко обіймає посаду Постійного представника України при міжнародних організаціях, а невдовзі стає першим Надзвичайним і Повноважним Послом незалежної України в Австрійській Республіці.

Поетеса починає активну культурну та творчу діяльність, спрямовану на налагодження дружніх контактів з українською діаспорою, австрійською інтелігенцією та ЗМІ, читає лекції з української літератури, веде програми на австрійському телеканалі ORF.

Невдовзі з’являються її книги віршів “Медитації біля Стефансдому” та “День душі” (переклад Вільгельма Тіло). У їх презентації взяли участь відомі австрійський поет Ернст Дегаспері, польська поетеса Єва Ліпська, музикант Лео Вітошинський, громадські і політичні діячі Австрії, дипломатичний корпус.

У 1994 році чоловіка Людмили Скирди Юрія Костенка призначено Надзвичайним і Повноважним Послом України у ФРН і вона переїздить до Бонна, де продовжує свою творчу діяльність. У Німеччині виходять її книги “В обіймах югендстилю”, “Рейнські елегії” (переклад Анни-Галі Горбач).

У 1995 році творчі вечорі поетеси пройшли у великих містах ФРН – Ганновері, Мюнхені, столиці країни – Бонні.

У цей же час  УКУ організує творчий вечір поетеси у Лондоні, який мав широкий медійний розголос.

З 1997 по 2000 рік поетеса живе і працює у Києві. Видає книги “Ad astra” та “Рожевий янгол або композиції за кермом”, друкує літературознавчі статті, есеї, інтерв’ю, зустрічається з читачами у різних куточках України.

Людмила Скирда та Юрій КостенкоЗ 2001 року чоловіка Людмили Скирди Юрія Костенка було призначено Надзвичайним і Повноважним Послом України в Японії, куди поетеса переїздить і де живе і працює до 2006 року. За цей час вона видає книги “Сад любові і сонця”, “Дзуйхіцу від сакури”, “Чарівна мушля” (переклад Йодзі Міва, Костянтина Ткачова). Важливою подією в українсько-японських взаєминах був вихід українською мовою книги Її Величності Імператриці Японії Мітіко “Будувати мости” в перекладі Людмили Скирди. На японському телебаченні творчості поетеси було присвячено кілька програм, її інтерв’ю друкувались в японській пресі, презентації книг відбулись в найбільших містах Японії – Осаці, Кіото, Йокогамі та столиці країни – Токіо. В Японії Людмила Скирда продовжує викладацьку діяльність в університетах Кіото та Сока Гаккай.

У 2006 році Людмила Скирда повернулась на Батьківщину, де продовжувала плідно працювати. У неї виходять книги в Об’єднаних Арабських Еміратах, Греції, Італії, Південній Кореї.

У 2009 році Людмила Скирда презентує українську поезію на Всесвітньому мистецькому фестивалі – Дельфійські ігри у Чеджу (Південна Корея).

У 2009-2012 роках поетеса жила і працювала в КНР разом з чоловіком Юрієм Костенком, Послом України в Китаї. Видала у Пекіні чотири книги – “Подих Китаю”, “Мелодії чотирьох сезонів”, “Голоси Піднебесної” (переклад Гао Мана). У Пекіні з’явилось й унікальне видання  – художній альбом “Натхненний вірш – чаруюча картина”, у якому 25 найвідоміших художників Китаю проілюстрували вірші поетеси своїми роботами.

У КНР презентації книг Скирди проходили у багатомільйонних містах Пекіні, Шанхаї, Даляні, Сіані та інших. Як правило, це були грандіозні вечори у великих університетах (за 30 тисяч студентів), на яких були присутні тисячі слухачів, відбувались концерти, присвячені Україні, виступали політики, дипломати, вчені.

Про Скирду пише один з найвідоміших китайських поетів Чень Хаосу, статті про неї з’являються у найпопулярнішій газеті Китаю з багатомільйонним накладом – “Женьмінь жибао”, велику увагу творчості Скирди приділяють англомовні видання –“Lookwe”, “Globe Us”, “Women of China”, “Cultural Dialogue”, “Voice of Friendship” тощо.

Після повернення з Китаю Людмила Скирда видає “Бібліографію”, книгу віршів “Сто сонетів”, “Amor & Море” (іспанською мовою), “О, Ямато”, “Сакура гуллари” (узбецькою мовою – друге видання), “О, Європо”.

У Мюнхені вийшов художній альбом “Натхнення два крила” разом з молодою художницею Олесею Костюк.

У 2016 році виходить монографія “Стою на своїй землі. Борис Олійник. Лірична та епічна творчість” (у співавторстві з професором Наталією Костенко).

Цього ж року виходить монографія професора Михайла Наєнка “Поетична карма Людмили Скирди”.

Ім’я Людмили Скирди є одним з небагатьох українських літературних імен, вже широко відомих закордоном. Її поезія ввібрала  в себе вплив і європейських, і східних культур, що призвело до появи абсолютно унікального поетичного явища не тільки в контексті української літератури, але й літератур цілого світу.

Книги Людмили Скирди перекладено англійською, італійською, японською, корейською, китайською, арабською, грецькою, узбецькою,  іспанською, французькою, російською та німецькою мовами. Цей перелік включає в себе усі шість офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, а відтак, українську поетесу може читати увесь світ.

Окремі вірші перекладались польською, фінською, португальською, угорською та румунською мовами.

Людмила Скирда була першою письменницею Незалежної України, перекладеної в Японії, Китаї, Кореї, Об’єднаних Арабських Еміратах та інших країнах.

Людмила Скирда – автор понад 200 наукових статей і культурологічних есе, опублікованих в Україні та закордоном.

Портрети Людмили Скирди писали відомі художники України: Григорій Гавриленко (1964, 1970, 1978), Віктор Зарецький (1965, 1968, 1986), Іван Марчук (1979), Павло Бедзір (1967), Ірина Макарова (1978), Микола Компанець (1979, 1985), Микола Рапай (1975). Скульптурні портрети поетеси – Макс Гельман (1968), Микола Рапай (1970, 1980). Мозаїчний портрет – Людмила Мєшкова (2005).

У 1966 році Людмила Скирда зіграла роль у кінофільмі відомого українського поета та режисера Миколи Вінграновського “Берег надії”.

Свої твори Людмилі Скирді присвятили Дмитро Павличко, Володимир Дрозд, Ірина Жиленко, Юрій Щербак, Валерій Шевчук, Петро Осадчук, Юрій Рибчинський, Маріс Чаклайс, Роман Ткачук.


Залишити відповідь

завантаження
×